NFC — це ще один спосіб для передачі даних і відразу ж виникає питання, а чим він кращий блютуз, особливо це питання спливає, коли дізнаєшся, що для стабільного конекту відстані між пристроями повинно бути менше 10 см.
Так ось плюс NFC в тому, що з’єднання встановлюється за кілька мілісекунд на відміну від того ж блютуз. Це як порівняти супутниковий інтернет з пінгом в більш ніж одну секунду і стабільний провідний інтернет з пінгом в 1 мілісекунду. Для передачі великого файлу — різниці немає, а ось якщо нам необхідно передати тисячу маленьких фалів, то пінг вже набагато важливіше швидкості.
Саме тому дана технологія стала корисною для здійснення платежів. Адже по суті різниці немає, буде це платіжна карта або смартфон з ще однією нетиповою фунцию. Тільки ось картку можна забути, а смартфон ми носимо завжди з собою.
Чому NFC немає в Китайських смартфонах?
Якщо не говорити про дорогих аксесуарах, які дозволити собі можуть далеко не всі, то більшість з нас користується більш дешевими смартфонами по типу Xiaomi, Meizu і інші. І на таких смартфонах NFC зустрічається дуже рідко, лише в тих випадках, коли апарат розроблявся для європейського ринку.
А все тому, що для ринку Китаю, а саме на них і розраховує виробник дана технологія не має великого значення, тому як Китайці пішли іншою дорогою, а саме оплата за допомогою QR коду. І зараз в Китаї за допомогою таких кодів можна оплатити практично все: починаючи від проїзду в метро і закінчуючи яйцями в автоматі з продуктами. Так що від пластикових карт можна сказати Китайці вже відмовилися.
У той же час смартфонів з великим і містким АКБ або з невеликих смартфонів в Китаї на будь-яку кишеню цілком.
